Пам’ять вічно жива про вас,

хто подарував мир для нас.

Хто віддав молодість і життя

заради світлого нашого дня.

Ми горді подвигу  земляка - героя

Вікторова , льотчика - майора.

Під Смоленськом ворогів він громив,

Не один десяток  їх збив.

І з’являлися без ліку ворожі літаки,

Чорні німецькі круки,

що сіяли кров  і смерть,

знищували все вщент.

Високо в небі літак кружляв.

Підстрелений німцями , раптом упав.

І застогнала ранена земля

того холодного зимового дня.

Та не судилася доля вмирати,

За пораненим стали люди доглядати.

У фашистський табір закинула його неволя ,

Серед партизанів у Франції чекала доля.

У горах, у нерівному бою загинув командир.

Ми, справді, гордимося ним.

Навіки в безсмертя Вікторов увійшов,

Вічний спочинок на чужій землі знайшов.