Трагедія родини Янок

Пекучим болем обіймає трагедія родини Янок , де  померло від голоду 7 чоловік

Боже, який жах!

Та це ж просто страх!

Із багатодітної родини

залишилося три людини.

Батька першого зрадили сили,

Плакали діти, в сім’ї голосили.

П’ятирічний Миколка перший терпів муки,

плакав, лежав, простягаючи руки.

Врешті й ходити вже не міг.

Ледве дійшов і упав на поріг…

В одну могилу з батьком поховали,

а про нові біди ще й не знали.

Згодом двох близнюків, Петька і Павла, не стало.

Горе й надалі родину не покидало.

Жорстока смерть Михайлика в 12 скосила,

мати в горі страшному тужила,

Не було вже ні сліз, ні сили.

У муках і стражданнях Домашка помирала,

Дівчина лише 14-й мала.

І найстаршому Григорієві був 16 рік,

Який же короткий у дітей був вік!

У чому ж дітей провина?

             І болем стискає серця…

             Велика трагедія – могила ця.

             Тут дівчаток двох поховали,

              10 і 12 років вони мали.

              У тяжких муках діти помирали,

              Їсти нічого ж не мали.

              32 рік якось прожили,

              Такі страшні всі були.

              Сестра в Чемері працювала,

              так їх і рятувала.

              33 голодом родину зморив,

              діда першого голод скосив

              І двох діток не пощадив.

              За що ж їм жити не дали,

              А вони ж, як квіточки, були.

              У чому ж дітей була провина?

              За що ж страждала Україна!?