Вірші до тематичного шкільного вечора

         Що жінка - то й доля…

            Самотня доля

Її молодість обпалила війна,

Три роки в німецькому концтаборі була .

Де ж у неї бралися сили ,

Стільки всього в неволі стерпіла!

Як долі нема – так і нема .

Єдиного синочка зростила  одна.

      Єдина надія , єдина радість в житті .

Та чорним крилом накрилися мрії ті…

Із своєю бідою залишилася горювати

Та розради в добрих людей шукати.

Стільки років все сама та й сама,

І надії більше ні на що нема.

Кожен з нас знає , що доля Носок Олександри -

то справжній подвиг в ім’я чужих дітей , що стали частинкою її самої ,  її серця і  доброї душі.

Її серце із золотих ниток зіткане,

В ім’я любові і материнства віддане.

Недаремно ж матір’ю  двом сиротам стала,

Свою долю з їх життям пов’язала.

Їх любов’ю своєю обіймала.

І ніколи діти не нарікали,

Чужою її не називали,

Бо вона їм радість і любов дарувала.,

А в замін нічого не вимагала.

І боліло серце за дітей,

Скільки було недоспаних ночей.

На її віку були і сльози , і страждання,

І зустрічі, і прощання.

Її чаша горя випита до дна.

Але не зламалася ж вона.

І для себе  ніколи не жила,

Все у клопотах і тривозі прожила.

Цю жінку святою треба звати,

Її натруджені руки треба цілувати.

Уже і за правнуків душа в неї болить.

Ради них треба жить і жить.

Лад і порядок усьому давати ,

Бо вона ж – справжняя мати