Ось і настала та  щаслива і хвилююча мить,

Від якої, повірте, душа і серце вже щемить.

Пройшли роки: десь наодинці засумую

І сльози непрохані вгамую.

Де ж взялися оті золоті літа,

Швидко збігли, як бурхлива осіння вода.

А в тих роках і дитинства чарівний світ,

І юності порив найкращих літ.

У них і радість, і щоденні родинні клопоти.

А на роботі і за учнів, і за колег турботи.

Ті роки не даремно пройшли,

Вони плідні, найкращі були.

За все добре і світле я завдячую долі,

Бо в житті гарних спогадів доволі.

   Моя доля загубилася в селі,

Воно рідне й близьке мені.

Тут моя улюблена робота ,

постійна про школу турбота.

Хоч настала пора золота,

А душа ще зовсім молода.

Тож не буду сумувати,

Буду жити поспішати.

Попереду ще ціле життя

І море планів на майбуття.

Є у серці прекрасні надії,

Аби тільки збулися всі мрії.

Хочеться ще жити, творити, любити,

Хочеться ще багато чого  зробити!